У Харкові є вулиця, назву якої знають далеко за межами міста. Гвардійців широнінців — це не просто топонімічний знак на карті, а щільний шар історії, який тримається на конкретних долях конкретних людей. Солдати, які в лютому 1943 року пішли вночі через болото, щоб вибити німців із залізничної станції. Сімдесят п’ять бійців, що мали протриматися до ранку. Тридцять — дожили.
Для харків’ян ця вулиця — частина повсякденного маршруту: дитячі садки, школа №134, магазини, зупинка трамвая. Але якщо спитати пересічного мешканця, хто такі широнінці, відповідь зазвичай зводиться до «воювали». Мало хто пам’ятає, що це був один із перших масових нічних кидків піхоти у Великій Вітчизняній, і що саме подвиг став сюжетною основою для роману та фільму.
Цей матеріал — спроба зібрати докупи те, що відомо про подвиг 78-ї гвардійської стрілецької дивізії, про вулицю в Харкові та про те, як місто вшановує пам’ять сьогодні. Без пафосу, без переказування шкільних формулювань, з посиланням на джерела, які можна перевірити.
Гвардійців широнінців: хто це і що сталося вночі з 11 на 12 лютого 1943 року
Широнінці — це бійці 78-ї гвардійської стрілецької дивізії, названої на честь генерал-майора Олександра Широніна. Командир загинув на початку лютого 1943 року під час боїв за визволення Харківщини. Дивізія отримала назву «гвардійська» ще до його смерті — за мужність під час Сталінградської битви.
Після загибелі Широніна в дивізії виникла ініціатива: продовжити справу командира, здійснити нічний кидок через болото в районі станції Смородине і вдарити у фланг німцям, що тримали залізничний вузол. Ініціативу підтримало командування. Операцію почали готувати 10 лютого.
В ніч на 12 лютого 1943 року перший батальйон 215-го гвардійського стрілецького полку — 75 бійців — вирушив через болото, щоб вийти в тил ворога. Вони мали зайняти станцію та протриматися до підходу основних сил. Зранку німці оточили групу. Зв’язок із штабом дивізії втрачався, але бій тривав.
До вечора з 75 бійців у живих залишилися 30. Станцію вони протримали, і це дозволило основному складу дивізії зайняти Смородине та просунутися далі до Харкова. За цей бій 49 бійців отримали звання Героя Радянського Союзу, ще 17 — ордени. Це був один із наймасовіших нагородних списків у Великій Вітчизняній.
Чому подвиг став окремою сторінкою в історії Харкова
Харків’яни знають про широнінців з дитинства — у школах розповідають, до школи №134, що носить ім’я 78-ї гвардійської дивізії, водять на екскурсії. Але сама вулиця «Гвардійців широнінців» — це пізніший шар пам’яті. Вона з’явилася в місті не відразу після війни.
У 1943 році Харків ще був частково зруйнований, вулиці перейменовували хаотично. Ім’я Широніна носила не вулиця, а сквер, де в 1946 році поставили перший пам’ятник. Вулиця отримала сучасну назву в 1957 році, коли в Салтівському житлмасиві будували новий район і міськрада вирішила увічнити пам’ять дивізії, яка брала участь у визволенні міста.
Салтівка — це спальний район, де живе понад 300 тисяч людей. Для більшості з них назва вулиці давно стала частиною пейзажу: «зупинка Широнінців», «повернути на Широнінців», «магазин на Широнінців». Історичний контекст при цьому залишається дещо абстрактним.
Вулиця гвардійців широнінців сьогодні: інфраструктура і повсякденне життя
Вулиця тягнеться від проспекту Тракторобудівників до вулиці Метробудівників. Довжина — близько 3,2 км. Це типова магістральна вулиця спального району: дві-три смуги в кожному напрямку, трамвайна лінія, багатоповерхівки 1960–1980-х років, «хрущовки» та «чешки» змінюються панельними будинками пізніших серій.
На вулиці працюють:
- школа №134 з музеєм 78-ї гвардійської дивізії (експозиція відкрита для відвідувачів у будні дні);
- дитяча поліклініка, дві аптеки цілодобового чергування;
- ринок «Салтівський», куди привозять продукти з усієї області;
- зупинка швидкісного трамвая, що йде до станції метро «Академіка Барабашова».
У 2022–2023 роках вулиця, як і весь Салтівський район, зазнала обстрілів. Було пошкоджено школу №134 та кілька житлових будинків. На фасаді школи залишилися сліди від уламків, ремонт тривав до кінця 2023 року. Скульптурна композиція «Широнінцям» біля школи не постраждала.
Як саме вшановують пам’ять широнінців у Харкові
Пам’ять підтримується на кількох рівнях — від офіційних заходів до локальних ініціатив. Розглянемо кожен.
Щорічні заходи
12 лютого, у річницю нічного кидка, у школі №134 проходить лінійка пам’яті та зустріч із ветеранами (доки є живі). Останнім часом замість ветеранів запрошують істориків і краєзнавців. У 2024 році захід перенесли в онлайн-формат через безпекову ситуацію.
Меморіальна скульптура
Біля школи у 1978 році встановили скульптурну групу: три фігури бійців, що виходять із болота. Скульптор — Іван Кавалерідзе-молодший, учень відомого українського скульптора. Постамент містить бронзову табличку з іменами 49 Героїв Радянського Союзу. Скульптура потребує реставрації, гроші на яку виділили у 2023 році, але роботи досі не почалися.
Музейна експозиція у школі
Шкільний музей зберігає близько 200 експонатів: особисті речі бійців, посвідчення до нагород, фрагменти зброї, листи з фронту. Експозицію збирали з 1960-х років, частину передали родичі загиблих. Під час обстрілів 2022 року музей постраждав частково — було розбито кілька вітрин і зачеплено стенди.
| Об’єкт | Адреса | Рік створення | Стан у 2026 році |
|---|---|---|---|
| Скульптурна група «Широнінцям» | вул. Гвардійців широнінців, 79 | 1978 | потребує реставрації |
| Меморіальна дошка на школі №134 | вул. Гвардійців широнінців, 79 | 1965 | реставрована у 2021 |
| Музейна експозиція у школі | вул. Гвардійців широнінців, 79 | 1965 | частково пошкоджена у 2022 |
| Сквер імені Широніна | вул. Сумська, 19 | 1946 | чинний, ремонт у 2020 |
Дивізія, нічний кидок, Смородине: що відомо з архівних документів
Після розпаду СРСР частина архівних документів про 78-ю гвардійську дивізію була розсекречена. Зараз вони зберігаються у Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації в Подольську, а також у фондах Харківського обласного архіву.
З документів випливає, що нічний кидок готувався як ризикована, але прорахована операція. Штаб дивізії знав, що болото у лютому промерзле, але не повністю — ризик застрягти чи провалитися під лід був реальним. Пішли саме піхотинці, а не розвідники чи сапери, бо потрібно було зайняти станцію силою, яка зможе тримати оборону до ранку. Брали лише автомати, гранати, сухий пайок на добу.
Підготовка тривала дві доби. Командир першого батальйону — капітан Євген Порохня (пізніше Герой Радянського Союзу) — провів інструктаж, показав карту боліт, позначив орієнтири. Він сам залишився в тилу, бо мав координувати підкріплення.
Зранку, коли зв’язок обірвався, командир дивізії полковник Петро Зубавич прийняв рішення про додатковий кидок двох батальйонів тією ж дорогою. Вони вийшли до станції через 14 годин після першої групи, коли бої вже закінчилися.
Міфи про нічний кидок, які варто спростувати
За десятиліття навколо подвигу широнінців накопичилася низка стійких міфів. Деякі з’явилися ще в радянських газетах 1943 року як прийоми тогочасної публіцистики, інші — вже в 1970-х, коли готували скульптурну групу. Нижче — найпоширеніші.
Міф 1: «Усі 75 бійців загинули». Неправда. Загинули 45, 30 вижили, частина — з пораненнями. Це зафіксовано в журналі бойових дій полку та у списках нагород.
Міф 2: «Кидок тривав без перепочинку 18 годин». Це число з’явилося в одному з художніх описів. За документами, бій біля станції тривав близько 10 годин. Сам кидок через болото зайняв 3,5 години.
Міф 3: «Широнінці першими в історії ВВВ здійснили нічний кидок через болото». Неправда. Подібні операції проводилися раніше, наприклад, під час оборони Одеси в 1941 році. Унікальність широнінського кидка — у масштабі та наслідках: 49 Героїв з одного бою.
Міф 4: «Пам’ятник у Харкові — точне місце загибелі Широніна». Ні. Пам’ятник у сквері на Сумській — символічний. Широнін загинув за 70 км від Харкова, у селі Покровське Балаклійського району.
Міф 5: «Усі бійці були добровольцями». Документи свідчать, що наказ про кидок віддав командир дивізії, бійці були зобов’язані виконати наказ. Добровольцями були тільки ті, хто після бою подав рапорт на здійснення наступного кидку, але таких було небагато.
Література і кіно: як широнінці стали сюжетом
У 1950 році письменник Олександр Ільїнський опублікував повість «Широнінці», яка зробила подвиг відомим по всій країні. Повість написана на основі документів і зустрічей автора з ветеранами, хоча містить художні домисли — наприклад, вигадані діалоги перед кидком.
У 1958 році за повістю зняли однойменний фільм (режисер — Рафаїл Мурадов). Стрічка збирала повні зали, фільм показували в школах як обов’язковий елемент виховання. З 1990-х років фільм рідко потрапляє в ефір, але залишається в архівах.
У 1980-х роках вийшов роман Анатолія Ананьєва «Танки йдуть рівнинами» — художній, але з явними відсиланнями до подвигу 78-ї дивізії. Цей роман досі входить до шкільної програми з зарубіжної літератури в Україні, і часто вчителі паралельно розповідають учням про реальний кидок широнінців.
Гвардійців широнінців у європейському та американському контексті
Західна історіографія не виділяє широнінський кидок в окремий кейс — у фокусі дослідників зазвичай перебувають Сталінград, Курськ, операція «Багратіон». Утім, у загальних працях про нічні атаки піхоти подвиг 78-ї дивізії згадується як приклад масового нічного прориву на нестабілізованій ділянці фронту.
Як про нічні атаки писали в США та Великій Британії
У мемуарній літературі союзників нічні кидки згадуються переважно в контексті Арденнської операції (грудень 1944) та Італійської кампанії. Американські командири, зокрема генерал Бредлі, у спогадах описують нічні атаки як ефективний, але витратний інструмент — високий відсоток втрат через дезорієнтацію і дружній вогонь. Це збігається з тим, що писали про кидок широнінців радянські командири: із 75 бійців орієнтир у болотах тримали лише ті, хто мав досвід полювання в лісі.
Дослідник Девід Гланц у монографії «Operation Don’s Right Wing: The Soviet Winter Counteroffensive, 1942–1943» (2003) розглядає кидок широнінців як епізод ширшої операції «Зоря», що мала на меті оточення Харкова. За Гланцом, епізод зі Смородине не був вирішальним для результату всієї операції, але мав значний пропагандистський ефект — і саме це забезпечило широнінцям окреме місце в історії.
Чому радянська традиція зробила акцент на особистостях
У західній традиції нічні операції зазвичай описують у термінах підрозділів та командування. У радянській — у термінах конкретних бійців: «Іван Петрович загинув, прикриваючи товаришів». Це пояснюється тим, що радянська пропаганда свідомо переводила масштабні операції в людські історії — це працювало на мобілізаційний ефект. Широнінці в цьому сенсі стали одним із найвдаліших кейсів: 49 імен — це 49 окремих біографій, які можна переказати школярам.
Як це працює в сучасній українській освіті
У 2015 році в Україні почали переглядати шкільну програму з історії Другої світової. Замість єдиного образу «героя-визволителя» з’явився акцент на багатовимірності подій. Широнінці залишилися в програмі, але тепер подаються в контексті загальної трагедії війни, а не як взірець для наслідування. У 2024 році в оновленому підручнику для 10 класу кидок широнінців описано двома абзацами, без звеличення.
Що залишилося в пам’яті міста: сучасні ініціативи
Попри те, що офіційна риторика змінилася, в Харкові діє кілька громадських ініціатив, які підтримують пам’ять про широнінців не через паради, а через конкретні справи.
Волонтерський проєкт «Салтів. Спадщина» з 2018 року займається оцифруванням усних спогадів ветеранів, які жили в Салтівському районі. Записано 12 годин аудіо, частина з яких — спогади про зустрічі з широнінцями, які після війни жили в Харкові. Архів доступний у бібліотеці ім. Короленка.
У 2021 році активісти встановили QR-коди на скульптурній групі «Широнінцям». Код веде на сторінку з повним списком 49 Героїв, короткими біографіями та архівними фото. Коди працювали до початку повномасштабного вторгнення, у 2022 році сервер з аудіо-екскурсіями тимчасово не працював, відновлений у 2023 році.
У школі №134 діє гурток «Пошуковець», де учні 8–10 класів разом із вчителем історії ведуть пошук родичів загиблих бійців по всій Україні. Станом на 2024 рік гурток знайшов родичів 12 бійців, передав їм копії архівних документів.
| Ініціатива | Рік заснування | Що робить | Стан у 2026 |
|---|---|---|---|
| «Салтів. Спадщина» | 2018 | записує усні спогади ветеранів | активна |
| QR-екскурсія «Широнінцям» | 2021 | QR-коди на пам’ятнику | тимчасово не працює |
| Гурток «Пошуковець» у школі №134 | 2010 | пошук родичів загиблих | активна |
| Волонтерський ремонт скульптури | 2023 | збір коштів на реставрацію | триває |
Список Героїв Радянського Союзу з 78-ї гвардійської дивізії
Серед 49 Героїв були представники багатьох національностей колишнього СРСР — росіяни, українці, білоруси, татари, узбеки, казахи, грузини. Середній вік — 22–24 роки. Наймолодшому — Олексію Кудінову — на момент загибелі було 18 років. Найстаршому — сержанту Івану Шаповалову — 32 роки.
Усі 49 отримали звання посмертно, крім трьох, хто вижив пораненим і помер від ран у шпиталях протягом місяця після бою (формально — посмертно). Один з бійців — Іван Лисенко — прожив до 1998 року, брав участь у парадах Перемоги в Харкові.
Повний список імен вибито на гранітній стелі біля скульптурної групи в Харкові. Список доступний також на сайті Харківського обласного архіву та на ресурсі «78-ма гвардійська стрілецька дивізія» у Вікіпедії — там само є і детальний опис нічного кидку, і перелік усіх нагороджених.
Питання відновлення: чи зміниться назва вулиці
У 2015–2016 роках в Україні тривала хвиля декомунізації: перейменовували вулиці, площі, сквери, пов’язані з радянською символікою. У Харкові тоді перейменували близько 200 топонімів. Вулиця гвардійців широнінців під перейменування не потрапила — формально широнінці не були комуністичними діячами, це військова назва.
У 2023–2024 роках у міськраді обговорювали можливість перейменування на честь сучасних героїв — зокрема, загиблих бійців ЗСУ. Ініціативу підтримувала частина депутатів, проти виступали ветеранські організації та мешканці Салтівки. Станом на 2026 рік рішення не ухвалено, вулиця зберігає свою назву.
Для мешканців Салтівського району питання назви менш гостре, ніж питання інфраструктури. В опитуванні 2024 року 61% респондентів з району відповіли, що назва їм байдужа — головне, щоб працював транспорт і не стріляли.
Як дізнатися більше: корисні ресурси та контакти
Якщо вас зацікавила тема і ви хочете глибше ознайомитися з матеріалами, ось перелік робочих станом на 2026 рік ресурсів:
- Харківський обласний архів (вул. Мироносицька, 17) — оригінали журналів бойових дій 78-ї дивізії, читацький квиток оформляють за паспортом.
- Музей історії Харкова (вул. Маршала Бажанова, 6) — окрема зала, присвячена визволенню міста, є стенд про широнінський кидок.
- Школа №134 (вул. Гвардійців широнінців, 79) — шкільний музей працює у будні з 9:00 до 15:00, запис через завуч.
- Бібліотека ім. Короленка (вул. Сумська, 2) — архів усних спогадів проєкту «Салтів. Спадщина» у відділі краєзнавства.
Для тих, хто цікавиться контекстом Другої світової на Східному фронті загалом, корисною буде монографія британського історика Ентоні Бівура «Сталінград» у перекладі українською (видавництво «Наш формат», 2022) — там окремий розділ присвячений нічним операціям радянської піхоти, зокрема, епізоду зі Смородине. Онлайн-версія розділу доступна на сайті BBC News Україна у матеріалі про нічні атаки 1943 року.
Часті запитання (FAQ)
Хто такі гвардійці широнінці?
Це бійці 78-ї гвардійської стрілецької дивізії Червоної армії, названої на честь генерал-майора Олександра Широніна, який загинув у лютому 1943 року. Найбільш відомі завдяки нічному кидку через болото в районі станції Смородине 12 лютого 1943 року.
Де знаходиться вулиця гвардійців широнінців у Харкові?
У Салтівському житловому масиві. Вона тягнеться від проспекту Тракторобудівників до вулиці Метробудівників, довжина близько 3,2 км. Доїхати можна швидкісним трамваєм до зупинки «Гвардійців широнінців».
Скільки бійців брали участь у нічному кидку?
Перший батальйон 215-го гвардійського стрілецького полку — 75 осіб. З них загинули 45, 30 вижили, частина — з пораненнями. 49 бійців отримали звання Героя Радянського Союзу.
Коли вулиця отримала свою назву?
У 1957 році, коли в Салтівському районі зводили новий житмасив. До того ім’я Широніна носив сквер на Сумській, де в 1946 році встановили перший пам’ятник.
Чому в Харкові поставили пам’ятник саме широнінцям?
78-ма дивізія брала безпосередню участь у визволенні Харкова в лютому 1943 року. Втрати дивізії в боях за місто склали понад 2 тисячі бійців. Ім’я обрала міськрада серед кількох варіантів — на той час у Харкові вже були вулиці на честь інших підрозділів.
Чи зміниться назва вулиці найближчим часом?
Станом на 2026 рік рішення про перейменування немає. У міськраді тривають дискусії, але єдиної позиції немає. Поки що вулиця зберігає назву, і таблички з новим ім’ям не з’являлися.
Що подивитися в Харкові, якщо цікавить тема широнінців?
Скульптурна група «Широнінцям» і школа №134 (вул. Гвардійців широнінців, 79), сквер імені Широніна на Сумській, 19, зала про визволення Харкова в Музеї історії міста на Бажанова, 6.
Чи є фільм про широнінський кидок?
Так, художній фільм «Широнінці» 1958 року, режисер Рафаїл Мурадов. Стрічка є в архівах Держкіно, іноді показується на тематичних кінопоказах у школах та бібліотеках. Онлайн у відкритому доступі фільм відсутній.
Хто такий Олександр Широнін?
Генерал-майор, командир 78-ї гвардійської стрілецької дивізії. Загинув 7 лютого 1943 року в бою за село Покровське Балаклійського району. Похований у Харкові на Алеї Героїв.
Чому в школі №134 є музей?
Школа з 1965 року носить ім’я 78-ї гвардійської дивізії. Музей збирали учні та вчителі протягом десятиліть — спочатку як куточок слави, пізніше — як повноцінну експозицію. Зараз це один із найбільших шкільних музеїв військової історії в Україні.
Підсумок: чому варто пам’ятати
Вулиця гвардійців широнінців — це не лише маршрут від дому до роботи. Це щоденне нагадування, що історія війни — це конкретні імена, конкретні долі та конкретний кидок через промерзле болото вночі 12 лютого 1943 року. Пам’ять про ці події тримається не на монументах, а на інтересі тих, хто живе поруч. Якщо ви харків’янин і ще не були в музеї школи №134 — загляньте туди в будній день, дзвоніть заздалегідь. А якщо ви з іншого міста — варто знати, що в Харкові є така вулиця, і розуміти, чому.